Інтернет – дуже потужний ресурс, який значно полегшує життя людини та відкриває майже необмежені можливості для самореалізації та саморозвитку юної особистості, спілкування, навчання, дозвілля. Але разом з тим, в Інтернеті приховано досить багато небезпек як для дітей, так і для дорослих. Знання цих небезпек дозволить їх уникнути. Найбільші небезпеки це – віруси, кібер-хуліганство, виманювання інформації про дитину та її сім’ю з метою подальшого пограбування, шантажу, тощо. Розглянемо їх трішки детальніше.

Комп’ютерний вірус – це невелика програма, яка написана програмістом високої кваліфікації, здатна до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій. На сьогоднішній день відомо понад 50 тис. комп’ютерних вірусів. Дія вірусів може проявлятися по-різному: від різних візуальних ефектів, що заважають працювати, до повної втрати інформації. Більшість вірусів заражують виконавчі програми, тобто файли з розширенням .EXE та .COM, хоча останнім часом все більшої популярності набувають віруси, що розповсюджуються через систему електронної пошти.

Основними джерелами вірусів є:

• дискета, на якій знаходяться заражені вірусом файли;
• комп’ютерна мережа, в тому числі система електронної пошти та Інтернет;
• жорсткий диск, на який потрапив вірус у результаті роботи з зараженими програмами;
• вірус, що залишився в оперативній пам’яті після попереднього користувача.

Основними ранніми ознаками зараження комп’ютера вірусом є:

• зменшення обсягу вільної оперативної пам’яті;
• уповільнення роботи комп’ютера та завантаження;
• незрозумілі (без причин) зміни у файлах, а також зміни розмірів та дати останньої модифікації файлів;
• уповільнення роботи комп’ютера та завантаження;
• незрозумілі (без причин) зміни у файлах, а також зміни розмірів та дати останньої модифікації файлів;

Кібер-хуліганство – термін, який використовується для того, аби описати інформаційні атаки на дитину через Інтернет. На відміну від традиційного хуліганства, якого дитина може уникнути, знаходячись вдома, стати жертвою кібер-хуліганства можна й у власній оселі на очах у батьків.

Кібер-булінг – одна із форм переслідування дітей та підлітків за допомогою ІКТ. Для цього можуть створюватися сайти, на яких розміщуються матеріали, що компрометують дитину (фото, відеозйомки тощо). З метою кібер-булінгу використовуються сервіси миттєвих повідомлень, електронна пошта, соціальні мережі, ігрові та розважальні сайти, соціальні мережі, форуми та чати. Дорослі можуть здогадатися про кібер-булінг по відношенню до своєї дитини, якщо стають свідками незвичної реакції на отримані електронні листи, СМС або помічають небажання дитини відвідувати школу чи в Кібер-булінг. Одна із форм переслідування дітей та підлітків за допомогою ІКТ. Для цього можуть створюватися сайти, на яких розміщуються матеріали, що компрометують дитину (фото, відеозйомки тощо). З метою кібер-булінгу використовуються сервіси миттєвих повідомлень, електронна пошта, соціальні мережі, ігрові та розважальні сайти, соціальні мережі, форуми та чати. Дорослі можуть здогадатися про кібер-булінг по відношенню до своєї дитини, якщо стають свідками незвичної реакції на отримані електронні листи, СМС або помічають небажання дитини відвідувати школу чи використовувати домашній комп’ютер.

Кібер-грумінг. Цей термін розкриває суть ще одного різновиду кібер-хуліганства – входження у довіру до дитини з метою використання її у сексуальних цілях. Шахраї дуже добре ознайомлені з особливостями вікової психології дитини і досить легко можуть встановлювати з нею контакт у соціальних мережах, форумах. Починаючи із віртуального спілкування та входячи у довіру до дитини, злочинці пропонують потоваришувати, а потім поступово переходять до розмов про зустріч у реальному житті та переводять тему спілкування у сексуальну площину. Як варіант, виділяють ще один вид кібер-грумінгу – наполегливе чіпляння в мережі із сексуальними пропозиціями, розмови на теми сексу, насильства та (або) виготовлення, розповсюдження і використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми (у більшості випадків – сексуального).

Грифери. Інтернет-шахраї, які заважають учасникам он-лайн- ігор спокійно грати. Вони періодично пошкоджують ігрових персонажів, блокують певні функції гри та викрадають як персонажів, так і їхнє віртуальне життя.

Виманювання інформації про дитину та її сім’ю з метою подальшого пограбування, шантажу. Це відбувається завдяки використанню певних Інтернет- технологій.

Шпигунське програмне забезпечення. Це комп’ютерні програми, які збирають інформацію без відома власника комп’ютера. Зібрана інформація може містити:

• список рекламних сайтів, на які переходить користувач під час серфінгу в Інтернеті;
• особисту інформацію: ім’я, адресу та номер телефону;
• Web-сторінки, які відвідує користувач, та відомості форм, які він заповнює на цих сторінках (треба пам’ятати про обережність при повідомленні паролів своєї електронної пошти та акаунтів у соціальних мережах; не слід називати дівоче прізвище матері – подібна інформація використовується при оформленні банківських документів у якості ключових слів);
• перелік файлів, які завантажує користувач на свій комп’ютер;
• інформацію, необхідну для доступу до Інтернету: номер з’єднання модему телефонної лінії, ID та інше.

Інтернет-зловмисники можуть використовувати шпигунське програмне забезпечення, аби одночасно встановити контроль над великою кількістю комп’ютерів та використовувати їх у якості зомбі. Такі комп’ютери утворюють велику та потужну мережу, до якої можуть входити до 100 000 комп’ютерів. Ця мережа використовується шахраями для розсилання спаму, вірусів та здійснення атак на інші комп’ютери та сервери.

Фішинг – технологія Інтернет-шахрайства, розроблена з метою крадіжки конфіденційної інформації. Різновидами її є поштовий фішинг (отримання листа від «державної установи» або «банку» із вимогою повідомити особисті дані) та он-лайн-фішинг (створення ідентичної копії відомих сайтів Інтернет-магазинів з метою обманювання покупців).

Фармінг. Різновид шахрайства в Інтернеті, коли оманливим шляхом користувач потрапляє на ідентичну копію відомих сайтів. Потім відбувається зараження комп’ютера вірусами та шпигунським про- грамним забезпеченням.

Коли ми говоримо про безпечну поведінку у мережі Інтернет, то маємо на увазі, що користувач «озброєний» необхідними знаннями та навичками.

Рекомендації для педагогів, соціальних працівників та практичних психологів:

1. Користуйтеся лише інформацією з офіційних джерел державних установ.
2. Не використовуйте службові електронні скриньки для приватного листування.
3. Не користуйтеся забороненими поштовими сервісами (Mail.ru, Yandex) та соціальними мережами (Vkontakte, Однокласники).
4. Використовуйте антивірус.
5. Користуйтеся надійними паролями.
6. Періодично змінюйте паролі.
7. Використовуйте 2-рівневу аутентифікацію.
8. Оновлюйте програмне забезпечення.

Джерело